Казуха та сімейний гросбух [Психологічний розбір]
Як внуки платять борги дідів
Анн Шутненбергер, французька психологиня, досліджуючи декілька поколінь в своїх пацієнтів, помітила такий патерн як "синдром річниці". Тобто, коли покоління за поколінням в одні і ті ж дати (або в тому ж віці) люди зіштовхуються з такими ж кризами, як і їхні предки. Схожі події наче фрактали повторюють самі себе до вирішення конфлікту.
Анн ввела поняття «родовий гросбух», де у несвідомому сімʼї записуються вчинки кожного по принципу дебету і кредиту. Туди входять як культура і традиції сімʼї, так і невисловлені надії та таємниці. І іноді мрії дідуся доводиться виконувати внуку. Знає він це чи ні.
- - - - - - - - - - - - -
1. Внутрішній конфлікт особистих цінностей та обов’язків перед соціумом — часта історія, і це відповідальність кожного знайти свою власну позицію по відношенню до цього питання.
- Бонсай — без сумніву, внутрішня сімейна традиція так само як споглядання краси. Хоча ззовні, для суспільства клан Каедагара — це ковалі, Яшіорі (прадід) в свій час приймає доленосне рішення обрати безпеку сім’ї над соціальним статусом. Втім, через те, що він залишив в таємниці причини такого рішення та не вплів свої мотиви в міф сім’ї, це питання поставало знову і знову перед кожним сином Каедагара.
- - - - - - - - - - - - -
2. Історії в роду тяготіють до повторення.
• Вибір безпеки, яке побічно приводить до втрати статусу в соціумі. Як прадід, так і внук вимушено приймають рішення втрати репутації.
• Утеча з дому та туга за ним. Як дід, так і внук, покидають рідну країну на багато років, мандруючи світом та без можливості повернутись.
• Тяготіння до природи на противагу соціальному життю. "Тіло живе у суспільстві, та серце прагне до природи... Таким є шлях Каедагарів впродовж багатьох поколінь.” І це те, що не могли собі дозволити декілька поколінь, доки Казуха не дозволив собі відчути полегшення і отримав за це прихильність бога.
• Традиція Бонсаю, як цінування прекрасного і зв’язку з родом. ”Я ніколи не усвідомлював, що глибоко в душі, я також хотів створювати свій власний бонсай… Можливо, саме це насправді означає продовжувати традицію Каедагари.” Ця практика наче ініціація, прийняття традицій своїх предків. Ми знаємо, що чоловіки Каедагара молодими не займалися бонсаєм, але лише тоді, як їхній дух ставав зрілим приходило прийняття.
• Відвідування Ліуе залишило відбиток на сімейних традиціях, замінивши дерева на камені в горщиках бонсаю. Інтеграція цілісної особистості, чи сімейного міфу, беззаперечно, включає в себе трансформацію. Конфлікт живе до того моменту, як ми обираємо АБО минуле, АБО майбутнє. Натомість, коли вдається знайти точку творчої зустрічі — наступає полегшення.
- - - - - - - - - - - - -
3. Сімейні таємниці притягують, наче чорні дири, доки не будуть розкриті.
• Конфлікт між Хісамічі та Яшіорі вибухнув саме на поприщі забороненої теми ковальської майстерності Ішін. Нерозкрита таємниця обтяжувала Яшіорі до старості, доки він не виклав правду в листі, якого вдалось знайти аж правнуку.
• Попри те, що батько просить кинути все і залишити ганьбу за падіння клану на ньому, Казуха не вірить йому. Хибні шляхи, зрештою, приводять до накопичення жалю (regrets) і хлопець багато років живе з тяжкістю в серці.
• Прадід відрубує можливість займатись ковальським мистецтвом своїм нащадкам. Дід довго не приймає мистецтво бонсаю. Батько забирає на себе ганьбу за падіння клану. Всі вони страждають від конфлікту вибору обов’язків та бажання умиротворення. І все без пояснень. Втім, Казусі вистачило одного життя, щоб відплатити всі сімейні борги. Він не лише відновлює практику бонсай, але і виковує гідний меч, а також отримує пропозицію відновити честь роду. Що не менш важливо — він поділиться своєю історією з друзями та змінює наратив свого роду. Саме це допомагає звільнити його серце від жалю.
- - - - - - - - - - - - -
4. Витіснені спогади рано чи пізно нас доженуть. А до того часу будуть впливати на наше життя з несвідомого.
• В світі, який створила Еліс в літньому квесті Архіпелаг Золотого Яблука, Казуха потрапив в лабіринт батьківського маєтку, але був єдиний, хто не міг по ньому пересуватись. Він відщепив більшість спогадів про минуле і опинився замкнений в своїй кімнаті. Саме друзі допомагають йому пригадати або навіть вперше дізнатись деякі історії його клану. Соціальна підтримка виступає важливим каталізатором змін напротивагу самотності в прийнятті важких рішень раніше.
• Поява сімейної реліквії бонсаю стає шансом виправити те, про що Казуха тяжко шкодував. Відтворення пейзажу з його особистих подорожей в горщику, що передавався багато поколінь, символізує інтеграцію минулого та теперішнього.
- - - - - - - - - - - - -
5. Люди забувають, але Сімейний Гроссбух пам’ятає все.
• Рішення Яшіорі припинити працювати на Райден Гокаден вплинуло на багато поколінь після того, затягнувши сім’ю в соціальний борг. Лише Казуха знаходить в собі сили відпустити бажання відновлення гідності клану та насправді змиритись з рішенням пра-прадіда.
• Припинення роботи на Райден Гокаден також підвисло тягарем зради країні. Казуха, після участі в повстанні проти тиранії отримує визнання серед найвищих кланів Іназуми, перестає бути вигнанцем і отримує свободу обирати свою долю. Тепер йому відкриті всі можливості: як залишитись вдома, так і відправитись в подорожі світом.
• Батько Казухи ніс в серці жаль за неможливістю вільно подорожувати, але його син відплатив цей борг.
• “Родинні зв'язки важливі, але не варто дозволяти їм стримувати тебе.” - повчав батько Казуху, втім, сам перебував у вузлі сімейних обов’язків. Його сину вдалось вийти із ролі жертви та віднайти справжню свободу, в якій не забуваєш свого коріння. "Де б я не блукав у цьому світі, ношу спогади про мій дім... Цей клинок... Він остання зв'язок, що мене тримає з землею мого народження.”
- - - - - - - - - - - - -
Кожен з нас може побачити драматичні зміни в собі, якщо віддастся спогадам про минуле своє, та свого роду. І, можливо, вам вдастся віднайти в серці вдячність.
Референси:
Анн Шутненбергер “Синдром предків”
Genshin Impact “As the Courtyard in Spring Once Appeared”
Genshin Impact “Acer Palmatum Chapter”
Ваша Світлана, членкиня Хексенціркель.