Логен – психопат, який потрібен еволюції
Відсутність інстинкту самозбереження, агресивність, низька чутливість до болю та повне нерозуміння сентиментів робить людину складною у спілкуванні. Зате дуже корисною, коли треба полювати чи вбивати задля захисту інших. Проблеми починаються не з самого набору рис, а з того, куди саме людина їх спрямовує і чи існує взагалі щось, що здатне її зупинити.
На прикладі Логена пропоную розібратися, чим психопатичний тип відрізняється від антисоціального розладу, як Адорно вдалося соціалізувати хлопчика, і чому наявність емпатії ще не гарантує, що людина не наробить біди.
Що розповідає гра:
Дітьми, Логена й Теодора викрали для експериментів Дотторе із плоттю дракона Урси. Піддослідним у вживляли експериментальну сиворотку, яка мала зробити їх безмежно могутніми, а можливо і богами. Хлопців врятували лицарі Фавоніус, серед яких був Адорно – тодішній капітан п’ятої роти. Він став важливою фігурою в житті кожного з них, вкладаючи багато зусиль в їхнє виховання та благополуччя. Просто тому, що він добрий, бо він Лицар Доброчесності.
Логен із дитинства вирізнявся високою витривалістю, прагненням до сили та любов’ю до ризику. Варка описує його як людину, яка б’ється “з любові до самої гри, а не заради слави чи честі”. Адорно рекомендує його до лав Фавоніусів.
Звичайні тренувальні мішені йому не цікаві, бо вони не можуть дати здачі. Якщо немає достойного противника, Логен з садистичним азартом перенаправляє свої замахи на своїх. Знести в темряві табір своєї роти, підсипати отрути Варці – просто для розваги.
При цьому Логен не став злочинцем, серійним убивцею чи маніяком, а його "замахи" на своїх мали нелетальну межу та послугували тестом на прогалини в захисті. Цей шибайголова стає наймолодшим віце-капітаном п’ятої роти Фавоніусів, побивши рекорд Ділука.
В особистому квесті Логена Lepus Miles Chapter: Act I, “A Knight’s Legacy”, ми знайомимося з Теодором, побратимом по нещасті потрапити до лап Дотторе. Цей рудий хлопець виростає теплосердечним і турботливим медиком для жителів містечка. Проте нам, як гравцям, одразу показують його прихований бік – роками він проводив експерименти із силою Урси, намагаючись продовжити життя Адорно. Логену це було відомо, більше того, він погодився допомогти:
"Я щиро хочу, щоб Адорно прожив довше… Але ще більше мене цікавить сила."
Людське для нього виступає вторинним. Колеги – це інструменти для відточування навичок. Друзі – спосіб досягти бажаного. Найбільше він поважає силу і нижче я розповім чому.
Найважче Логену зустріти свою слабкість, це доводить його до сказу. Битва з Реріром, в якій він зустрічається з супротивником, в якого значно більше СИЛИ, зриває його захисні механізми. При цьому в нього все ж вибудуване чітке розуміння моралі в принципі. На могилі Адорно він каже, що особисто проконтролює кому дістанеться титул Лицаря Доброчесності, чудово розуміючи, що це не про нього.
Що бачить психолог:
Психопатичний тип особистості за Ненсі Мак-Вільямс
В психоаналітичній типології психопатичний тип не означає, що людина обов’язково вбиває людей, порушує закон чи ховає тіла в підвалі. Розлад і тип особистості – це різні поняття. Тип або стиль особистості – це стабільний і впізнаваний набір рис. Він описує характер людини, але не обов’язково означає патологію.
Тип особистості описує те, як людина:
- переживає себе;
- бачить інших;
- регулює почуття;
- будує стосунки;
- захищається від тривоги.
За Мак-Вільямс, для психопатичного типу характерні:
- Можлива вроджена агресивність і високий поріг емоційної стимуляції. Там, де звичайній людині вже страшно, небезпечно або достатньо цікаво, психопатичній людині може бути все ще нудно.Звідси потреба в ризику, сильних подразниках, конфліктах і перевірці меж.
- Центральна тема влади та контролю. Світ сприймається приблизно так:або контролюю я, або контролюють мене.Залежність, слабкість і безсилля переживаються як небезпечні стани, яких краще уникати.
- Основні афекти — гнів і заздрість. Складніші переживання можуть погано усвідомлюватися. Замість того щоб сказати “мені страшно”, “я розгублений” або “мені боляче”, людина переходить до дії.
- Основний захист — всемогутній контроль. Також Мак-Вільямс описує: проєктивну ідентифікацію; дисоціативні процеси; відреагування назовні; знецінення слабкості.
- Образ себе: Я можу робити все, що захочу.
- Образ інших: Усі егоїстичні, нечесні, маніпулятивні або слабкі.
Стосунки через це легко перетворюються на перевірку:
- хто сильніший?
- хто кого переграє?
- хто корисний?
- хто становить загрозу?
- кого можна поважати?
Людина психопатичного типу при цьому може дуже добре розуміти чужі емоції. Бачити страх, слабкі місця, бажання і наміри.
Але розуміти почуття іншого не дорівнює співпереживати йому.
Когнітивна емпатія може бути добре розвинена. Афективна — значно слабше. Психопат може чудово бачити, що вам боляче. Просто сам факт вашого болю не обов’язково стане для нього причиною зупинитися, адже в цей момент він не відчуває в собі ематичного, “віддзеркаленого” болю.
Розлад особистості починається там, де характер стає негнучким і дезадаптивним. Не кожна людина з психопатичними рисами має антисоціальний розлад особистості.
Щоб конституційні особливості перетворилися на розлад, одного темпераменту зазвичай недостатньо. Важливо, в якому оточенні росте дитина і як дорослі поводяться з її агресією, безстрашністю та нечутливістю до покарання.
Несприятливе середовище може підсилювати психопатичні риси:
- хаотичне виховання;
- відсутність стабільних правил;
- жорстокі покарання;
- чергування надмірної суворості й повної вседозволеності;
- насильство;
- нестача емоційного контакту;
- постійні втрати й сімейні кризи;
- дорослі, які самі маніпулюють і використовують інших.
Дитина в такому оточенні отримує простий висновок:
“В світі існують лише або хижаки або жертви. І я обираю бути не жертвою.”
Але інше середовище може ці самі риси соціалізувати.Власне, це і сталося з Логеном.
Що таке компенсована психопатія?
У сучасних дослідженнях використовується поняття компенсованої, або “успішної”, психопатії (compensated / successful psychopathy).
Це не офіційний діагноз.
Так називають людей, які мають виражені психопатичні риси, але не демонструють постійної кримінальної або очевидно антисоціальної поведінки.
У них можуть зберігатися:
- холодність;
- слабша афективна емпатія;
- безстрашність;
- потреба в стимуляції;
- прагнення до домінування;
- ставлення до людей, як до обʼєктів.
Але водночас є те, що стримує руйнівну поведінку:
- самоконтроль;
- здатність планувати;
- орієнтація на довгострокову мету;
- дисципліна;
- розуміння наслідків;
- стабільна соціальна роль;
- правила, які людина визнає;
- люди або інституції, чий авторитет вона поважає.
Тобто компенсований психопат не починає співчувати, а розвиває розуміння наслідків. Урсула, намагаючись звабити його на успадкування своєї сили, давить саме на його больові точки “посередність” “слабкість”. Розуміння наслідків прийняття цієї сили – він стане рабом, а не майстром – його утримує на стороні лицарів. Як би йому насправді не кортілось отримати більше сили, в кінці свого квесту, він все ж частково приймає свою “звичайність”.
.
Більше прикладів про Логена
Його любов до небезпеки і високий поріг емоційної стимуляції проявляються в тому, що в Фавоніусах він виконує “брудну роботу” з цілковитою насолодою. Він може самостійно ринутись зачистити базу Фатуусів чи влаштувати допит.
Прагнення сили, висока конкурентність і низька чутливість до власного болю його доводять до майже летальних наслідків в бою з Реріром.
Завдання Адорно, де Логену треба допомагати містянам і проводити час з людьми за “буденними” справами, виснажує його соціальну батарею дуже швидко. Не говорячи про те, що зовсім не заряджає. Дружба, як невротична потреба в близькості, йому не цікава і не зрозуміла концепція. Він просто знає, що мати “друзів” це правильно і вигідно.
Адорно вчасно зрозумів, що Логена не вийде зробити іншим. Коли батьки намагалися заборонити хлопцю небезпечні тренування, він пояснив їм приблизно так:
"Його вже не спинити, але можна спрямувати."
Тут зʼявляється структура - Лицарі Фавоніуса, де всі вище перелічені якості можуть існувати на благо суспільства.
Високий поріг страху може стати здатністю діяти в небезпеці.
Любов до ризику – перевагою в професії.
Агресивність – наполегливістю.
Холодність – стійкістю в кризі.
Прагнення контролю – дисципліною та відповідальністю.
Адорно став наставником хлопчику на службі Фавоніусів і вклав багато зусиль в його адаптацію. Варка виступає сильнішою авторитетною фігурою, що також дуже важливо для психопатичного типу особистості, де “сила” – це основний орієнтир між “добре” і “погано”. Для людини, для якої світ зчитується через силу, контроль, перевагу, ризик і недовіру, а інший дуже легко переживається як слабкий об’єкт, конкурент або інструмент, потрібно бачити на якій стороні сильніші.
Дружба як соціальна категорія
В квесті є вірусна смішна сцена, де перед зустріччю з Адорно Логен просить Мандрівника й Паймон зіграти роль його друзів. Звісно, з бенефітами. Ми отримуємо Мору, і дружба офіційно оформлена.
Адорно майже відразу розуміє, що це вистава. Коли Мандрівник питає, як він здогадався, Адорно пояснює, що не очікує побачити поруч із ним компанію щирих друзів, але цінує саму спробу.
Вміння Адорно розуміти обмеження психіки Логена заслуговує на окремий титул в Фавоніусах. Важливо, що йому вдалось в прицнипі сформувати в Логена необхідність категорії “друг”. Для людини, якій емоційна взаємність не дає такого самого природного задоволення, як більшості, навіть подібна конструкція має значення.
Спочатку людина засвоює правило: друзів мати вигідно, їх не можна кидати і треба захищати. А вже потім (якщо пощастить) до цього правила може додатися справжня прив’язаність. Не всі соціальні почуття спочатку з’являються природно. Деякі доводиться будувати штучно.
Наявність емпатії не гарантує “хорошу людину”
Поруч із Логеном гра ставить Теодора – рудого стажера-медика, якого врятували разом із ним. Історія, подана в квесті Логена, руйнує просту “очевидну” схему:
емпатичний – значить хороший; неемпатичний – значить поганий.
Теодор явно здатний співпереживати. Він дуже прив’язаний до Адорно. Плаче біля нього. Страждає через його старіння. Йому фізично боляче бачити, як слабшає людина, яка колись його врятувала.
Емпатія присутня.
Але хороші рішення до неї в комплекті не додавались.
Теодор не витримує власного безсилля перед смертю Адорно. Замість того щоб переживати біль і враховувати волю самого Адорно, він намагається будь-якою ціною цей біль прибрати. Таємно підмішує ліки в їжу, проводить небезпечні експерименти із плоттю Урси, створює сироватку із непередбачуваними наслідками. Зосереджується на порятунку однієї людини й ігнорує шкоду для всіх інших. Не хоче бачити наслідків власних дій, бо тоді доведеться зупинитися і знову відчути безсилля.
Коли у людини надмірна емпатія, вона перестає добре відчувати межу між “я” і “ти”. Є лише “наш” біль, переживання, радості. Твоя усмішка – моя усмішка. Твоє засмучене обличчя – прямий заклик до моєї дії покращити тобі настрій. Теодор не дає Адорно право самостійно вирішувати власну долю. Старіти, хворіти, померти.
Він робить погані речі через почуття, які не здатен витримати.
Емпатія не дорівнює етичності. Теодор відчуває більше, але втрачає контроль. Логен відчуває менше, але в певний момент визнає, що експеримент зайшов надто далеко і його треба зупинити.
Нам приємно вірити, що люди чинять добре, бо відчувають любов, співчуття і провину. Але в реальному житті цього часто недостатньо.
Емпатична людина може:
І навпаки: людина зі слабкою афективною емпатією може добре дотримуватись правил, виконувати домовленості та бути передбачуванішою, якщо для неї створена зрозуміла система.
- порушувати межі “заради твого добра”;
- контролювати близьких, бо дуже за них хвилюється;
- ігнорувати наслідки, коли рятує того, кого любить.
Висновок
Для людини, яка не отримує природного задоволення від взаємності так, як більшість, критично важливо не “пробудити добро в серці”, а вбудувати її у зовнішню структуру: правила, ранги, чіткі категорії, авторитетна фігура, уявлення про своїх і чужих, де межа що можна і не можна робити.
Саме тому Логен такий бентежний і цікавий. Він шалено прагне сили, але навчився зупинятись на самому небезпечному краї. Його одержимість може стати дисципліною, а лояльність - це свідомо вибрана рамка.
Екстра блок: Чому Логен популярний як хасбандо?
Холодний, не емпатичний, любить силу й небезпеку, то чому такі чоловіки подобаються жінкам?
Бо з психопатичністю в одному комплекті йде те, що ми зчитуємо як впевненість, безстрашність, рішучість, незалежність від чужої думки, здатність діяти в небезпечній ситуації, фізична сила й компетентність, а часто ще й високий соціальний статус. Все це в купі може скласти враження психологічної безпеки.
Фанати одразу підмітили його вільні пози сидіння. В кабінеті в капітана, він спокійно розвалився на дивані, при цьому до нього відносяться з повагою. Він сильний, знає, чого хоче, і розкуто почувається там, де іншим страшно.
Тобто психопатичне безстрашшя може виглядати як надійність. Емоційна холодність – як витримка. Прагнення домінувати – як лідерство. Потреба в сильній стимуляції – як сміливість і любов до пригод. Слабка залежність від людей – як самодостатність.
Проблема в тому, що на початку знайомства справді складно відрізнити людину, яка добре контролює емоції, від людини, яка просто мало що відчуває.
Дослідження привабливості “темної тріади” дають не зовсім однозначні результати, але в частині з них чоловіків із такими рисами жінки справді оцінювали як привабливіших, особливо коли йшлося про короткостроковий роман, а не про стабільне партнерство.
Але з Логеном є ще один важливий момент.
Гра залишила йому все, що приваблює в цьому типі, а те, що зазвичай робить стосунки з такою людиною нестерпними, частково прибрала за допомогою лицарської дисципліни. У нього є правила, авторитети, обов’язки й категорія “свої”.
По суті, це популярний романтичний троп:
"він небезпечний для всіх, але стримується заради тебе."
Для людини, яка погано формує близькі зв’язки, сам факт вибору набуває додаткової цінності. Якщо товариський персонаж любить усіх, його прихильність приємна. Якщо Логен майже нікого не називає другом, але зарахував когось до “своїх”, це вже сприймається як винятковість.
“Я єдина людина, для якої цей холодний чоловік зробив виняток.”
Достатньо веселий для вигаданих персонажів, але достатньо небезпечний, якщо успадкувати таке переконання в реальному житті.
В реальності така фантазія часто закінчується тим, що винятку не стається. Людина, яка зневажає слабкість усіх навколо, найімовірніше, одного дня зневажатиме і вашу. А холодність, яка спочатку виглядала загадковою, через кілька років може виявитися просто відсутністю інтересу до ваших переживань.
Логен – вигаданий персонаж. Він не може зруйнувати вашу кредитну історію, втягнути у ризикований експеримент або забути запитати, як минув ваш день. Зате може красиво стояти в кадрі, перемагати чудовиськ і дивитися так, ніби всі навколо його дратують, але вас він поки що терпить.
Джерела
Ненсі Мак-Вільямс — «Психоаналітична діагностика: розуміння структури особистості в клінічному процесі».
Роберт Гаер — «Позбавлені совісті. Лячний світ психопатів».
Christopher J. Patrick — Handbook of Psychopathy.
Louise Wallace та інші — систематичний огляд концепції successful psychopathy.
Emily N. Lasko та інші — дослідження ролі самоконтролю в компенсованій психопатії.
Lepus Miles Chapter: Act I — A Knight’s Legacy.
Профілі Логена, Теодора й Адорно.